Обов’язок батьків утримувати своїх дітей та відповідальність за ухилення від виконання обов’язку

Однією з найпоширеніших категорій цивільних справ, що розглядаються в Любешівському районному суді Волинської області є стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Розгляд судом справ, що належать до цієї категорії, має свою специфіку порівняно з більшістю інших категорій цивільних справ, оскільки усі вони фактично пов'язані з вирішенням долі дітей. У сучасних правових системах дитина однозначно вважається суб'єктом права та має значний обсяг прав. На міжнародному рівні розробляються і приймаються міжнародно-правові акти, присвячені правам дитини та їх належній реалізації, й Україна є учасницею низки таких договорів. Однак безспірним залишається той факт, що дитина є найбільш вразливою стороною в будь-яких конфліктних сімейних правовідносинах, і саме на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також і в ст.180 Сімейного кодексу України. Крім того, статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як говорить практика, деякі батьки виконують цей обов’язок добровільно, інші, на жаль, примусово. Так, в більшості випадків один з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина вимушені звертатись до суду за примусовим стягненням аліментів.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Проте, винесене судове рішення про стягнення аліментів на утримання дитини не завжди спонукає батьків у добровільному порядку сплачувати аліменти на своїх дітей.

У випадку відсутності у платника аліментів добровільного бажання сплачувати аліменти на утримання дитини Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання” передбачено посилення відповідальності за несплату аліментів і збільшення терміну звернення та періоду, за який можуть бути стягнуті аліменти.

Так, норми чинного законодавства України передбачають такі види відповідальності  за прострочення сплати аліментів на утримання дитини:

• Цивільна відповідальність: неустойка за несплату аліментів (стаття 196 Сімейного кодексу України).
• Адміністративна відповідальність: суспільно корисні роботи, обмеження у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, користування зброєю та полювання (ст.183¹, ст.31¹, Глава 31-А КУпАП; ст.71 Закону України "Про виконавче провадження"). Відмова та позбавлення права на субсидію згідно п.7 ч.14 постанови КМУ “Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” №848 від 21 жовтня 1995 року.
• Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей передбачає покарання у вигляді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до двох років. Ухилення від сплати аліментів вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 Кримінального кодексу України карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років (стаття 164 Кримінального кодексу України).

Разом з цим, суд роз’яснює, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.

Прес-служба суду